Тиждень тому ведучий проєкту Нового каналу «Хто зверху?» Богдан Шелудяк повідомив, що йому діагностували рідкісне захворювання – синдром Гієна-Барре. Він розповів, що недуга розвинулася досить швидко – буквально за три доби.
«Я відчув перший симптом – двоїлося в очах. Але подумав, це через те, що я весь день лежав і дивився фільми. На ранок мені стало гірше, в очах двоїлося ще більше, – пригадує Богдан Шелудяк. – Підказали, що це може бути тиск. Я пішов в аптеку, поміряв його, випив таблетку та повернувся додому, почуваючи себе гірше з кожним кроком. Вдома ліг на диван і відчув полегшення. Напевно, просто не треба було стояти. Так пролежав до вечора, а потім пішов ще раз поміряти тиск, який ще підвищився. Подумав, що справа точно в цьому. І тепер я просто метеозалежний. Випив ще одну таблетку для зниження тиску й ліг спати з думками, аби на ранок усе минулося. Вирубився миттєво».
На жаль, зранку телеведучому та блогеру стало лише гірше.
«Розплющив очі й зрозумів: щось не так. Враження, ніби сильно залежав руку. Але згодом усвідомив, що однаково не відчуваю обидві руки. Але рухати ними можу. Встаю, а ноги ватні, – ділиться хлопець. – Одразу поїхав у клініку, де мене лікували від застуди, якою перехворів напередодні. Там вислухали, поміряли тиск, який був уже понижений. Сказали здати перші аналізи, зробити УЗД шиї та випити міцної кави. Я так і зробив, а потім пішов додому й ліг на диван, бо стояти чи сидіти було нестерпно».
Лягаючи спати, Богдан знову сподівався, що на ранок все мине саме по собі.
«Наступного дня я ледве встав. Просто фізично не міг це зробити. Попросив сестру довезти мене здати аналізи, бо самостійно не здатен був навіть сісти в таксі, – розповідає Шелудяк. – Після того, як у мене взяли кров у лабораторії, ми поїхали в бік дому. Я ледь не помирав. Без жартів. Думав, що це моя кінцева зупинка, бо ніколи не було настільки зле. Сестра запитала, що я збираюся робити, а я не знав, що відповісти. Просто планував лежати вдома й чекати результати аналізів, а згодом повернутися до лікарів. Вона запропонувала їхати в швидку допомогу, я погодився. У приймальню донесла мене практично на собі».
Богдана поклали в лікарню та почали обстежувати. За кілька днів розвиток хвороби вдалося зупинити.
«Насправді, почуваюся значно краще порівняно з тим днем, коли я поступив у лікарню, – розповідає Богдан. – Мені роблять багато уколів, щодня ставлять крапельниці. Зараз ми боремося вже з наслідками, бо прогрес самої хвороби вдалось зупинити. Я вже краще говорю, залишилися незначні дефекти. Мені легше сидіти та стояти. Трішки краще з зором. Позитивна динаміка одужання є. Я починаю вже помаленьку відновлюватись, хоча ще навіть не розпочався процес реабілітації, який індивідуальний для кожного випадку. Лікарі кажуть, що вони вперше з таким стикаються (усміхається)».
